Темпи зростання економіки України за минулі п'ять років є одними з найвищих в світі, і навіть політичні хвилювання не були в змозі завдати збитку інвестиційному клімату України, одному з найпривабливіших в Європі. З масивною притокою іноземних інвестицій, для підтримки національної реконструкції, що запланована для проведення футбольного чемпіонату Євро-2012, зараз задається одне питання: як далеко може піти Україна?

У радянську епоху Україна була одним з економічних генераторів СРСР, з могутньою індустріальною базовою, основою якої були металургія і гірська промисловість, а також з обширними аграрними багатствами, що зростають на знаменитих чорноземах країни. Оскільки різні галузі радянської планової командної економіки давно припинили своє самостійне існування, крах радянської імперії призвів до занепаду багатьох індустріальних і сільськогосподарських  концернів України. Проте, з тих пір, як наприкінці 1990-х ця економічна криза була поступово подолана, інвестори почали, буквально, створювати черги, щоб отримати доступ до природного багатства і сорока семи мільйонного споживчого ринку цього ще недавно дрімаючого східно-європейського гіганта.

Багато інвесторів зі всього світу почали працювати на українському ринку за минулі декілька років, зацікавлені високими показниками щорічного економічного росту і перспективами отримати вигоду з можливостей пострадянського перехідного ринку, особливо привабливого ще і відсутністю проблем, подібних до труднощів, що створюються більш авторитарною російською адміністрацією. На відміну від російської все більш контрольованої державою економіки, багатообразна структура промислової власності України і коаліційна парламентська форма правління створили конкуруючі інтереси і ввели принципи заборон і противаг в систему влади.

В Україні з'явилися і власні промислові магнати, які зараз прагнуть розширити свої імперії за національні кордони. Цей процес створить у майбутньому необхідність в супутній зміні законодавчої реформи в країні. Дні захисних заходів, що не допускають іноземний капітал, швидко замінилися новим світоглядом, в якому міжнародний капітал розглядається як двигун розвитку української економіки, і під час недавніх парламентських виборів всі головні політичні партії обрали центральним гаслом своїх передвиборних маніфестів створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.

Побоювання виникли у зв'язку з проблемами прав власності, які з'явилися в 2005, коли, після Помаранчевої Революції, адміністрація намагалася повернути державі ряд приватизованих промислових активів. Просте припущення що, можливо, проводитиметься широка переоцінка попередніх приватизаційних проектів, призвела до паніки інвесторів, але в передвиборній кампанії 2007 року всі сторони заявили про свою відмову від програм повторної реприватизації, що в деякій мірі розвіяло побоювання інвесторів про можливі негативні наслідки будь-якої нової зміни в уряді.

На фондову біржу України спрямований постійно зростаючий інтерес до можливостей України, після того, як тут був зафіксований рекордний відсоток зростання економіки у світі за минулий рік, не дивлячись на той факт, що країна знаходилася в політичній кризі з квітня до середини літа. Цей різкий стрибок в значній мірі викликаний рівнем попиту, який далеко перевершив лімітовану пропозицію, але невелике зниження попиту і корекція ринку наприкінці літа і у вересні під час передвиборної гонки перед парламентськими виборами зміцнили положення української фондової біржі. Аналітики ж передбачають подальше безперервне зростання економіки і в майбутньому.

Іноземні банки звернули свій пильний погляд на Україну за минулі вісімнадцять місяців, при цьому провідні міжнародні організації придбали ряд українських банків за договорами на мільярди доларів. Не дивлячись на те, що першокласні місцеві банківські інституції вже є затребуваними, ця тенденція буде, ймовірно, продовжуватися, у зв'язку з особливою привабливістю ще в значній мірі невикористаних ресурсів приватного банківського сектора і легким доступом до українських банківських ліцензій, що дозволяє придбання дрібніших місцевих банків.

Український середній клас, що швидко зростає останніми роками, має успіх у залученні широкого ряду міжнародних роздрібних продавців на український ринок. Іноземні мегабренди нещодавно відкрили в Україні свої магазини-флагмани після років коливань, в значній мірі завдяки добробуту більш широких верств населення. У реальності останніми роками країна пережила значне зростання середнього класу, завдяки підтримці малого і середнього бізнесу і зменшенню бюрократичних складнощів, що відіграло роль трампліну у збільшенні добробуту.

Це зростання українського середнього класу також зіграло істотну роль у бумі нерухомості, унаслідок якого за минулі три роки ціни на нерухомість в Україні зросли на 400 відсотків. Київський міський горизонт вже довгий час був усіяний будівельними майданчиками, оскільки різко зросла кількість житлових новобудов. Зараз міжнародних інвесторів в області будівництва привертають й інші регіональні центри, оскільки населення країни відходить від убогих стандартів будівництва радянського часу і сподівається оселитися в якісному, сучасному житлі. В Україні також засвідчено зростання передмість вперше в історії країни, оскільки якщо ще десять років тому там знаходилися майже виключно лише володіння українських магнатів, зараз у великій кількості з'являються будівлі для середнього класу, з усіма умовами для гарного відпочинку. Цей розвиток в області нерухомості привернув увагу деяких іноземних крупних приватних підприємців до України. Тоді як левова частка іноземного капіталу доводиться на великі українські міста, багато підприємців зараз прокладають шлях в сектор туризму з проектами готелів і апартаментів та привертають міжнародне фінансування до самих туристично привабливих областей України – Криму і Карпат.

Повідомлення в квітні 2007, що Україна спільно з Польщею прийматиме у себе в 2012 році чемпіонат Європи з футболу, міжнародне інвестиційне співтовариство зустріло з натхненням. Величезне завдання перетворення української багато в чому рудиментарної інфраструктури радянської епохи в сучасну мережу, здатну прийняти мільйони відвідувачів, що очікуються на турнірі, є як великою можливістю, так і найбільшим викликом, з яким стикається на даний момент Україна. На відміну від Польщі, Україна не може розраховувати на грошову підтримку ЄС для поповнення недостач в бюджеті для Євро-2012, і натомість звертатиметься до міжнародних інвесторів, щоб вони допомогли у фінансуванні витрат на роботи по реконструюванню. Плани включають споруду головної автостради, стадіонів і готелів, і повну ревізію транспортних мереж в межах міст-учасників, вартість яких за попередніми оцінками сягає 12 мільярдів євро, але ще не ясно, скільки складе загальна сума витрат. Високий рівень ігор сприяє міжнародній популярності України і дає можливість продемонструвати здатність країни відповідати вимогам світових стандартів, починаючи від рівня сервісу і до сприяючого інвестиціям законодавства. Турнір обіцяє найбільший приріст міжнародних інвестицій до України, починаючи з часів незалежності, і робота із створення «супер-стадіонів» вже почалася.