„Єврейська сім’я  приїжджає до Швейцарії.
Вона зупиняється біля  великого фонтану, і старий єврей говорить:
– Діти мої, погляньте на цей фонтан! Як він схожий на наше життя!
– Чим схожий, дідусю?
– А Бог його знає!”

Говорять, що це був улюблений анекдот Шолом-Алейхема. „Лікарі радять сміятися”, – стверджував письменник – класик єврейської літератури. Його народ завжди умів жартувати над собою, над власними успіхами і невдачами, над чеснотами і недоліками.

І він сміявся. Сміявся „сміхом крізь сльози”, сміявся тоді, коли хотілося плакати. А він сміявся. Сміявся разом зі своїм народом, сміявся витончено, іронічно, ненав’язливо.

Його повісті мудрі та правдиві, вони зрозумілі будь-якій людині. Він не читає нам мораль і не повчає. Він показує людські слабкості, але не критикує їх. Його мораль глибока і непомітна, герої книг виголошують прості та вічні істини. Йому вдається писати просто про складне і весело – про сумне.

Критики називають його єврейський Марк Твен. Говорять, що, коли вони зустрілися, Шолом-Алейхем сказав: „Мене називають єврейський Марк Твен”. На що Твен відповів: „А мене – американським Шолом-Алейхемом”. Він подарував світовій літературі Тев’є-молочника і хлопчика Мотла, перетворив ідиш (так званий „єврейський жаргон”) на одну з європейських літературних мов. Його твори складають основу всіх навчальних курсів з єврейської літератури, він входить до шкільних програм не лише національних навчальних закладів.

Він не українець, але великий син України. Визначний єврейський письменник. Соломон Рабинович, Шолом Нахумович Рабинович, він же Шолом-Алейхем. Цей літературний псевдонім він узяв собі від традиційного єврейського вітання – „мир вам”.

Соломон Рабинович народився 18 лютого 1859 року в українському містечку Переяславі під Києвом у небагатій патріархальній сім’ї. Рано втратив матір, відчувши на собі всі злигодні сирітства, розуміючи, що він тягар і зайвий рот. Ще до закінчення навчання в училищі, почав підробляти. А місце вчителя в сім’ї багатого єврейського підприємця принесло йому любов і щастя на все життя: учениця – Ольга Лоєва стала дружиною і матір’ю його шістьох дітей.

Вже в 15 років хлопець твердо вирішив стати письменником. Початком творчої кар’єри можна вважати публікацію 1883 року повісті „Два камені” і оповідання „Вибори” на ідиш. Наприкінці ХVIII століття царський режим Росії встановив для євреїв „смугу осілості” – райони, де їм дозволялося проживати. Без горезвісного „права проживання”, не минути ганебного видворення „в смугу осілості”.

Лише зв’язки допомогли молодому подружжю отримати дозвіл, і сім’я оселилася в Києві. Але після пережитих в 1905 році жахів єврейського погрому назавжди покидають Київ. Місто, яке залишиться в його серці. Місто, яке під дивною назвою Єгупець, описав у своїх творах. Він сюди більше ніколи не повернеться.

Похований Шолом-Алейхем у Нью-Йорку. На батьківщині письменника – в Україні бережуть його пам’ять. Для багатьох поколінь євреїв, яких життя розкидало по всьому світові, Шолом-Алейхем став символом нації. Він допомагає легко і зрозуміло долучитися до народних традицій, став „наочним посібником” свят та звичаїв. Досі існує прикмета, що дівчина, яка не читала „Блукаючі зірки” Шолом-Алейхема, ніколи не вийде заміж!

Покоління змінилися, ідиш став для багатьох екзотикою, а Шолом-Алейхем все видається, і все такий же популярний. Читайте, читайте Шолом-Алейхема! Читати Шолом-Алейхема – насолода, цитувати – задоволення, а переказувати – злочин.