Валерій Лобановський. Це ціла епоха в радянському, українському, європейському футболі. Футбол Лобановського – це відкриття, яке залишиться в історії світового спорту назавжди. Валерій Лобановський був і неабияким гравцем, і видатним тренером. Його легендарний удар з кутового – „сухий лист” увійшов до всіх футбольних підручників.

У 60-ті роки уболівальники спеціально приходили подивитися на його незвичайно витончену гру. Що творив він на полі! Цей рудоволосий крайній нападаючий примушував трибуни завмирати від захвату. З якою легкістю та витонченістю він закручував м’яч з кута поля, відправляючи його математично вивіреною траєкторією. І коли м’яч опускався за спиною воротаря біля воріт, трибуни вибухали оваціями. І лише він, 22-річний студент Київського політехнічного інституту, знав, що за цією легкістю і витонченістю скрупульозні математичні розрахунки і виснажливі тренування.

Ефект Магнуса (відхилення тіла, що обертається, від прямолінійного напряму) був відомий давно. Але Лобановський знайшов йому практичне застосування, розрахувавши швидкість розбігу, силу та місце удару по м’ячу. Такий удар із закручуванням змінює траєкторію руху м’яча, роблячи її не передбачуваною для суперника. Його „фірмовий” кутовий – „сухий лист” щось запаморочливо красиве! Лобановський завжди знав, що футбол – це не лише гра, але й наука. І вже пізніше, ставши тренером, він першим поставив тренувальний процес на наукову основу, створив цілу футбольну технологію.

Валерій Лобановський і київське „Динамо”. Ці два поняття нерозривні. Він народився у Києві, свою футбольну кар’єру почав з гри у київському „Динамо”, а потім став його тренером. Виїжджав в інші міста та країни, але завжди повертався до Києва, до „Динамо”. Це з ним кияни виграли 8 чемпіонатів і 6 Кубків СРСР, 2 Кубки володарів Кубків Європи, 5 чемпіонатів і 3 Кубки України. А тріумфальна перемога у Суперкубку УЄФА 1975 року? Молоде і зухвале київське „Динамо” виграло не просто у „Баварії”. Його гравці перемогли у чемпіонів світу – Улі Хенесса та Франца Беккенбауера! А коли Лобановського призначили у 1975 році тренером збірної СРСР, народ жартував: „Радянська збірна – це київське „Динамо”, послаблене гравцями інших команд...”

Ми пам’ятаємо, як він сидів на лаві запасних, розгойдуючись. Ця його манера сидіти – відома на весь світ. Лобановський залишиться назавжди Вчителем з великої літери для своїх „золотих” хлопчиків – Олега Блохіна („Золотий м’яч” 1975 року), Ігоря Бєланова (1986) та Андрія Шевченка (2004). Він продовжує свою справу стараннями своїх численних вихованців, таких, як Шовковський та Заваров, Ребров та Каладзе, Ващук та Михайличенко. Цей перелік можна продовжувати нескінченно. Валерій Лобановський залишиться назавжди в серцях уболівальників – киян та всіх українців. Любов до нього безмежна, а його популярність більша, ніж у інших зірок спорту.