У жовтні 2003 року музичний світ відзначив 100 річницю від дня народження Володимира Горовиця, котрого по праву вважають найвидатнішим піаністом ХХ століття. Володимир Горовиць представлений у Світовій музичній енциклопедії як американський піаніст. Справді, США – країна щедра до талантів. Це місце, де здобуло славу чимало видатних людей культури. Так сталося і у випадку з Горовицем, коли 1928 року він прибув до Нью-Йорку. Його американський дебют був не просто успішним, а сенсаційним, коли публіка в екстазі аплодувала стоячи.

 Горовиць був піаністом-віртуозом, здатним напрочуд точно передавати містичну атмосферу музичних творів, які грав. Блискуча техніка його гри: спонтанна, динамічна, але, водночас, дуже поетична, упродовж нетривалого часу зробила Горовиця відомим і популярним.

Однак мало кому відомо, що народився майбутній віртуоз у Києві. Саме в Україні він сформувався як особистість, здобув музичну освіту, а його вчителями були відомі професори Київської консерваторії. 

Свій незвичайний музичний талант Володимир виявив у десятирічному віці, коли вивчив напам’ять усі твори Вагнера. Його першими слухачами були кияни, а також харківська і одеська публіка. А потім він мав фантастичний успіх у Москві і Ленінграді. Однак у 1925 році у Горовиця визрів план втечі з „країни совєтів”: більшовицький режим не вписувався у світогляд піаніста. Виїхати з країни було непросто. Але як тільки з’явилася нагода, Горовиць скористався нею і, навіть не попрощавшись зі своєю сім’єю, виїхав до Європи.

Перший концерт Горовиця за межами Радянського Союзу відбувся у Берліні 1926 року. З 1926 по 1927 роки він дав 69 концертів під час європейського турне, що принесло піаністові величезну популярність. Про нього говорять, про нього пише преса. А музичні критики зазначають, що Горовиць, мабуть, був першим музикантом, котрий сам став творцем своєї слави. Сьогодні подібні технології використовують практично усі поп-зірки, але це, скоріше, тьмяні копії того, що вдалося Горовицю. „Слухайте музику, а не мене!” –  вигукував він після кожного з 350 концертів, які проходили у період з 1925 по 1935 роки.

Після срібного ювілею у 1953 році Горовиць на 12 років зупинив концертну діяльність і зробив у цей період усього декілька записів. А його тріумфальне повернення відбулося на сцені Карнегі Холлу 1965 року. Шанувальники вишикувалися у чергу по квитки, які було продано всього за дві години!

 З того часу популярність Горовиця тільки зростала. У наступні роки він багато гастролював Європою, виступав з концертами в Японії і Сполучених Штатах, робив записи, відео. Історичне повернення Горовиця до Радянського Союзу відбулося 1986 року, за цю акцію пізніше він був нагороджений Медаллю за Свободу Президентом США. 

Володимира Горовиця не забуто на його батьківщині, пам’ять про нього вшановується українською музичною громадою. 1994 року в Києві започатковано Міжнародний конкурс молодих піаністів його імені, в якому з того часу вже взяли участь 473 юних піаністів з 25 країн світу.