Юрій Андрухович – сучасний український поет, прозаїк і культуролог. Західні критики називають Андруховича одним із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи значущість його творчості для світової літератури з Умберто Еко. Його романи, есе і вірші перекладено більшістю європейських мов. Він видається у Німеччині, Італії, Іспанії, Польщі, Росії та інших країнах. У цих країнах його твори – це цікава інтелектуальна література, для українців же Андрухович – набагато більше. Він – один з перших, хто довів, що українська література і культура, загалом, сьогодні існує, вона цікава і варта уваги. Наша розмова з Юрієм Андруховичем про процеси, які відбуваються в Україні, літературу і не тільки.

– Пане Юрію, своєю творчістю і активною громадською позицією Ви змінюєте  ставлення українців до своєї культури, історії. А які саме зміни в нашому суспільстві, у свідомості українців як нації Ви б хотіли бачити? І які, на Вашу думку, позитивні зміни вже відбулися?

– Дякую передусім за таку позитивну оцінку моїх зусиль, на мій погляд, дещо завищену. Щодо змін, то почну з другої частини Вашого запитання. Але я не став би відповідати в минулому часі – «відбулася». У нас насправді ще нічого не відбулося – у нас відбувається. Головною позитивною зміною, що відбувається в українському суспільстві, мені видається відчутне навернення дедалі більшої кількості людей до власної, тобто української ідентичності. Її розуміють у різних регіонах значною мірою по-різному, але вже знайдені спільні знаменники, тобто базові уявлення. Іншими словами – відбувається поступове зменшення «совкового» сегменту. Хоч у той же час його ще страшенно багато, і це стосуватиметься першої частини Вашого запитання: я хотів би бачити одну-єдину фундаментальну зміну – щоб усі зміни відбувалися в нас набагато швидше і радикальніше. Українці, на мій погляд, надто консервативна й обережна спільнота.

– Ваші твори перекладені європейськими мовами і видаються в Європі. Вас називають "найзначнішим інтелектуальним голосом України", який відкриває Україну світові. Які саме думки Ви намагаєтеся донести до європейської аудиторії своїми творами, виступами?

– Перш усього ту, що ми з нашими суперскладними історичними й соціальними нашаруваннями, з нашою надзвичайно плутаною і сповненою внутрішніх суперечностей самосвідомістю являємо собою живу й пульсуючу частину Європи. І вона, ця «інша Європа», увесь час шукає себе і при цьому балансує поміж виродженням та відродженням. Тобто ми – драматична країна, і тут у нас багато в чому вирішується доля всього континенту.

– Напевно, Вас запитують про Україну на зустрічах із читачами, презентаціях. Чи були якісь дивні запитання?

– Звичайно. На жаль, не можу пригадати нічого, гідного анекдоту. Найчастіше вся курйозність вичерпується тим, що нас не перестають плутати з Росією, точніше, відносити до неї. Час до часу я все ще отримую від чергової західної інституції листа, заадресованого Ukraine, а нижче – більшими літерами, щоб було видно підпорядкування – RUSSIA. Щиро кажучи, я вже стомився цим обурюватися і навіть іронізувати з цього приводу. Проте мушу визнати, що й тут усе повільно змінюється на краще.

– Над чим Ви зараз працюєте?

– Я автор забобонний, один з моїх забобонів полягає в тому, що я не маю права розкривати передчасно свої ідеї та задуми, позаяк вони через це згодом не втілюються. Тому я розповім лише про один із перекладів, над яким засів ще з минулого року. Я намагаюся зробити нову перекладацьку версію Шекспірових «Ромео і Джульєтти». Цього року у видавництві Івана Малковича «А-БАБА-ГАЛАМАГА» побачить світ «Гамлет» у моєму перекладі, що його я здійснив кілька років тому. «Ромео і Джульєтта» – я вельми сподіваюся – стане продовженням цього проекту.

– Чи є в планах європейських, можливо, не тільки європейських, видавництв Ваші нові твори?

– Щойно я отримав поштою зовсім свіжий примірник моєї найновішої книжки «Таємниця» в німецькому перекладі Сабіни Штьор. Це вже шоста моя книжка, видана славнозвісним видавництвом Suhrkamp Verlag. Наступним буде, можливо, роман «Перверзія», але перекладати його ще не починали. Тим часом в іншому німецькому видавництві – Das Wunderhorn Verlag – готується до друку досить велика і презентабельна збірка моїх віршів. Це досить особлива подія, адже закордонні читачі знають мене головним чином як прозаїка й есеїста. У Франції от-от має вийти роман «Дванадцять обручів», в Італії над ним таки вже працює перекладач. В Іспанії, після виходу збірки есеїв «Остання територія» і романів «Рекреації» та знову ж «Дванадцять обручів», невдовзі має з’явитися роман «Московіада». При цьому нещодавно я дізнався, що всі мої іспаномовні книжки можна придбати і в Мексиці, і в Колумбії, і в Перу. Звичайно, мене не може не тішити таке розширення географії. Це для мене дуже радісний знак.